Пока СМИ не поймут последствия дезинформации, у Украины нет шансов прорваться

только усиливают стигматизацию в нашем обществе, а вместе с ней вражду и чувства незащищенности. И мы оказываемся в замкнутом круге с наштампованных стереотипов, которые мешают нам мыслить трезво и критически
В дезинформации последствия с эффектом длинного хвоста. Ведь она порождает определенное общественное фон и использует стереотипы и язык ненависти, тем самым влияя на настроения общества вплоть до того, что население начинает опасаться и ненавидеть различные группы людей

Моніторинг Інституту масової інформації в червні 2019 року продемонстрував, що українські онлайн-медіа пишуть небагато на тематику ЛГБТ (акронім, що виник в англійській мові для позначення лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів. — Ред.), різноманіття та толерантності. І, хоч часто емоційне забарвлення вмісту таких матеріалів нейтральне, бувають випадки, коли ЗМІ, які за стандартами журналістської етики мають бути неупередженими та об’єктивними, активно маніпулюють думкою читача. А подекуди створюють відверто фейкові матеріали, розповсюджуючи тим самим неправдиву інформацію серед населення і посилюючи тривожність та негативні настрої. І для цього навіть не треба повертатись у 2019-й, є свіжіші приклади.

«Можливості» для підлітків

Візьмемо недавню історію навколо законопроєкту №2684. Що тільки про нього не писали! «Підлітки зможуть змінювати стать», «В Україні підліткам хочуть дозволити змінювати стать в 14 років і без дозволу батьків», «У Раду внесли закон, що дозволяє з 14 років змінювати стать без дозволу батьків»… Це тільки декілька заголовків від українських онлайн-медіа, які також заявили, що нова законодавча ініціатива пропонує надати можливість підліткам робити аборти та відмовлятися від лікування алкоголізму, наркоманії, токсикоманії та залежностей і хвороб у віці 14 років.

Усе це повна нісенітниця, і в законопроєкті йдеться про можливість людям отримувати медичну допомогу та про їхнє право обирати лікаря і підписувати документи з медустановами з 14 років. Тобто за умов зайнятості, а інколи й байдужості батьків, починати дбати про своє здоров’я самим. Проте деякі українські медіа вирішили попаратизувати на гострій темі, зробити власні припущення та написали гучні заголовки заради хайпу. І їм це вдалося, зважаючи на кількість обурених коментарів в соцмережах.

Проте нічого про корекцію статі (варто гооворити саме з «корекції», а не «зміни») у законопроєкті немає. Як і немає нічого ані про аборти, ані про лікування залежностей. Ці матеріали навіть важко назвати дезінформативними, вони відверто брехливі. Щоб розставити усі крапки, як людина, яка особисто і не один раз спілкувалась із трансгендерними людьми, зауважу: аби провести корекцію статі хірургічно, трансгендерним людям доводиться пройти довгий шлях.

По-перше, пацієнт має відвідувати лікаря-психіатра не менше, ніж два роки. По-друге, оцінка та діагностування гендерної дисфорії у дітей є виключно компетенцією лікаря-психіатра дитячого. І дітям, за наявності у них гендерної дисфорії (дисфорія означає дискомфорт або дистрес, що обумовлені розбіжністю між статевою ідентичністю індивіда і статтю, встановленою йому при народженні) встановлюється діагноз «розлад статевої ідентифікації у дитячому віці», який після досягнення повноліття може бути переглянутий відповідно до діагностичних категорій у дорослих. І, по-третє, повністю незворотні втручання неповнолітнім пацієнтам у закладах охорони здоров’я України не проводяться. Про це все йдеться в Уніфікованому протоколі надання медичної допомоги при гендерній дисфорії від 2016 року, який і досі є чинним. І ознайомившись з його змістом, стає зрозуміло, що в нашій країні не так легко «змінити стать» не те що дітям, а навіть дорослим.

Захоплені Ярошем

Інший кейс, який розколихав соціальні мережі, пов’язаний із постом екснардепа Дмитра Яроша. У січні у Facebook він написав, що «світ летить у пекло, тому що «гомосексуалісти, та інші збоченці, стали нормальним явищем». Аналізувати його гомофобну риторику немає сенсу, так як увесь його допис написаний мовою ненависті. А от подивитись на реакцію ЗМІ цікаво.

І онлайн-медіа знову захопливо хайпували, використовуючи маніпулятивні заголовки: «У задницы Яроша обнаружили гомосексуалиста», «Геи и олигархи. Ярош нашел виновных в демографической катастрофе», «Мир летит в ад: Ярош возмутился наступлением «сатанинской гомодиктатуры», «Легализация извращенцев»: Ярош забил тревогу из-за «гомодиктатуры».

Проте були ЗМІ які трохи заглибились у ситуацію та транслювали на своїх сторінках не тільки вміст звернення екснардепа, а і реакцію користувачів. Наприклад у відповідь Ярошу на те, що геї не можуть захищати Україну на фронті, йому прислали фото з передової, де  колишній лідер «Правого сектору» стоїть поруч із відкритим геєм Віктором Пилипенко, гранатометником добровольчого батальйону «Донбас». Не можу також не відзначити, що деякі медіа не копіювали сліпо його пост, а навіть виправляли образливу та гомофобну термінологію, як-от «гомосексуаліст» (правильно — гей, гомосексуал). Хоча, проаналізувавши, тексти у ЗМІ, стає вочевидь, що це був скоріше виняток.

У чому проблема

Це тільки два кейси за останній місяць, які наочно демонструють, як медіа підхоплюють будь-який інформаційний вкид на гостру тему та створюють дописи, які плутають, дезінформують та викликають змішане почуття із обурення, страху та бажання висміяти.

У дезінформації є наслідки з ефектом довгого хвоста. Адже вона породжує певне суспільне тло й використовує стереотипи і мову ненависті, тим самим впливаючи на настрої суспільства аж до того, що населення починає побоюватись та ненавидіти різні групи людей, наприклад, ромів, ВІЛ-позитивних людей або представників ЛГБТ-спільноти, як у кейсах, описаних мною вище. І ми знаємо, до яких трагічних наслідків інколи призводить така ненависть.

У свою чергу, подібні матеріали тільки посилюють стигматизацію у нашому суспільстві, а разом із нею ворожнечу і почуття незахищеності. І ми опиняємось у замкненому колі із наштампованих стереотипів, які заважають нам мислити тверезо та критично.

Ми, як суспільство, завжди відставатимемо, якщо будемо вестись на провокативні фейки, а потім втрачатимемо час на їхнє спростування. Працювати потрібно на випередження. От тільки механізму з протидії фейкам дезінформації на державному рівні у нас немає. Адже, на запит ГО «Точка опори ЮА» Міністерство інформаційної політики України відповіло, що «згідно чинним положенням про Міністерство, що затверджене постановою Кабінету міністрів України №2 від 14 січня 2015 року, зазначених функцій у міністерства немає». На жаль. 

Тепер пропоную вам перевірити, що все ж таки ви знаєте про дезінформацію, та пройти невеликий тест

Публікацію підготовлено ГО «Точка опори ЮА» в межах «Медійної програми» Internews за підтримки USAID 

Еще по теме

Понравилась новость? Поделитесь ею с с вашии друзъями!: